ОТРУЙНI РЕЧОВИНИ ЗАГАЛЬНООТРУЙНОЇ ДIЇ Отруйні речовини загальноотруйної дії мають здатність одночасно по-рушувати функції різних органів і систем організму. До них відносяться синільна кислота та її солі (ціаніди) і окис вуглецю (чадний газ), який хоч і не є на озброєнні як бойова отруйна речовина, але отруєння ним можливі як в мирний так і у воєнний часи. Отруйні речовини загальноотруйної дії, поступаючи в кров, пригнічують ряд ферментних систем, які беруть участь в окисно-відновних процесах. Основним наслідком цього є порушення засвоєння кисню тканинами або гемоглобіном крові, тобто розвиток гіпоксій, відносно яких найбільш чут-ливою і вразливою є центральна нервова система. 1. Синільна кислота. Синільна кислота (HCN — ціанистоводнева кислота) та її сіль хлорціан (СlCN) є на озброєнні ряду країн в якості нетабельних (запасних) отруйних речовин. Крім того, ці речовини знаходять широке застосування в промис-ловості, сільському господарстві, на транспорті. Тому вони можуть стати причиною отруєнь на виробництві і в побуті. Синільна кислота вперше синтезована шведським вченим Шеєм в 1782 році. Як бойова отруйна речовина вперше була застосована 1 липня 1916 року на річці Соммі французами проти німецьких військ, але, внаслідок недосконалості способів застосування, бойового ефекту досягнути не вдалося, бо щільність пари синільної кислоти менша за повітря. У Другій світовій війні синільна кислота як бойова отруйна речовина не застосо-вувалась, однак в Німеччині її використовували в концтаборах у вигляді газів “Циклон-А” і “Циклон-Б” для знищення полонених. Синільна кислота використовувалась в ірано-іракській війні в комбінації з іпритом, що сприяло підвищенню токсичності цієї суміші. 1.1. Фізико-хімічні властивості. Синільна кислота — безколірна, прозора легкорухома рідина, із запахом гіркого мигдалю, температурою кипіння 26°, замерзання -13,4°С. Відносна щільність парів у повітрі 0,93, вони погано поглинаються активованим вугіллям, але добре сорбуються іншими пористими матеріалами, в тому числі одягом і обмундируванням. Синільна кислота є слабкою кислотою. Взаємодіючи із лугами, вона утворює ціаніди, сполуки, які за токсичністю та стійкістю не поступаються самій кислоті. HCN + KOH  KCN + H2O HCN + NaOH  NaCN + H2O Реагуючи з хлором, утворює хлорціан, який теж сильно токсичний: HCN + Cl2  CNCl + HCl Синільна кислота і її солі взаємодіють з колоїдною сіркою або сірковмісними сполуками, утворюючи нетоксичні продукти роданіди: KCN + S  KCNS роданід калію Реагуючи із альдегідами чи кетонами, синільна кислота та її солі утворюють малотоксичні ціангідрини: O OH // / R — C + HCN  R — C — CN \ \ H H ціангідрин Реакції окислення синільної кислоти, її взаємодія з сіркою, альдегідами і кетонами лежать в основі детоксикації отрути в організмі людини. Ціаніди легко вступають в реакції комплексоутворення з солями важких металів, а тому останні використовується при виготовленні хімічних погли-начів у протигазах фільтруючого типу. Вказані реакції застосовуюються для індикації синільної кислоти і ціанідів. 1.2. Шляхи поступання в організм і токсичність. Основним шляхом поступання парів синільної кислоти в організм є інгаляційний. При високих концентраціях цих парів (до 1-12 мг/л) не виключена можливість проникнення перкутантним шляхом. Отруєння солями синільної кислоти можливе при вжи-ванні заражених води ч...